Час настав, Учитель сів до столу,
Пасха приготовлена лежить,
Учні зачаровані в чеканні,
Що ж Він їм захоче говорить.
Я бажав вечерю мати з вами,
Перш ніж муки на хресті прийму,
Бо кажу вам, споживати стану,
Коли в царство Боже увійду.
Учні метушились, дивувались,
Коли хліб для всіх Він розділив.
Ні, вони, мабуть, й не уявляли,
Що це Той, хто має заплатить
За гріхи всього земного люду,
За хороших, лагідних і злих,
Буть злочинцем у очах народу,
Без вини розп'ятим на хресті.
Це не кров, а тіло моє друзі,
Що за вас його я віддаю,
Не вино це, кров моя, що в тузі,
Та з любов'ю скоро я проллю.
Учні те послухали й почали
Своє місце в небесах ділить,
Так, Ісусе, я по руку праву,
Я ж по ліву буду там сидіть.
Тут Христа схопили і знущались,
Зникли всі, відрікся і Петро.
Де ж вони були, що уявляли,
Коли Він казав про хліб, вино.
Це не хліб, а тіло моє, друзі,
Що за вас його я віддаю.
Не вино то, кров моя, що в тузі
Із любов'ю скоро я проллю.
Господи, постійно Ти між нами,
Своїм дітям хліб з вином даєш,
Поможи, щоб ми не повтікали,
Йшли туди, куди лиш Ти ведеш