Хліб і вино Луки 22:19-20

Час настав, Учитель сів до столу,

Пасха приготовлена лежить,

Учні зачаровані в чеканні,

Що ж Він їм захоче говорить.

Я бажав вечерю мати з вами,

Перш ніж муки на хресті прийму,

Бо кажу вам, споживати стану,

Коли в царство Боже увійду.

Учні метушились, дивувались,

Коли хліб для всіх Він розділив.

Ні, вони, мабуть, й не уявляли,

Що це Той, хто має заплатить

За гріхи всього земного люду,

За хороших, лагідних і злих,

Буть злочинцем у очах народу,

Без вини розп'ятим на хресті.

Це не кров, а тіло моє друзі,

Що за вас його я віддаю,

Не вино це, кров моя, що в тузі,

Та з любов'ю скоро я проллю.

Учні те послухали й почали

Своє місце в небесах ділить,

Так, Ісусе, я по руку праву,

Я ж по ліву буду там сидіть.

Тут Христа схопили і знущались,

Зникли всі, відрікся і Петро.

Де ж вони були, що уявляли,

Коли Він казав про хліб, вино.

Це не хліб, а тіло моє, друзі,

Що за вас його я віддаю.

Не вино то, кров моя, що в тузі

Із любов'ю скоро я проллю.

Господи, постійно Ти між нами,

Своїм дітям хліб з вином даєш,

Поможи, щоб ми не повтікали,

Йшли туди, куди лиш Ти ведеш