Поиски жены

сценка

комедия

~15 мин.

3 чел.

молодежь и старше

украинский

Притчи 11:6; 31.

Актёры: автор, Василь, Марійка.

Декорации: кастрюля, тарелки, консервы.

Рецензия: Молодой Василий взял себе в жены Марийку. Вскоре оказалось, что Марийка не совсем справляется со своими заданиями и Василию приходится отправить Марийку на дополнительное обучение.

Автор:

Прийшла весна. Сади й луги,

Так гарно всюди розцвітають.

Радіють люди навкруги,

Пташки врочисто так співають.

В цей день погожий, весняний

Для смутку й сліз нема причини,

Та тільки Вася наш сумний,

Він весь у пошуках дружини.

Тридцяту він зустрів весну

І зрозумів - так важко жити

Хоч мав дівчину не одну,

Єдиної ж не міг зустріти.

Її так довго він шукав,

Його вже й люди підсміхали,

Та Вася впевнено чекав

І раптом, - ця пора настала.

Який щасливий наш Василь,

Це навіть тяжко передати,

Біжать сусіди звідусіль,

Щоб Васю щиро привітати.

Таким щасливим він не був

Те, про що мріяв - вже збулося,

Тому з весіллям не тягнув,

Воно так швидко відбулося.

Пожив у тещі кілька днів,

Привикнув трохи вже до жінки,

В - машину придане зложив

І повернувся до домівки.

Багато ряден, рушників,

Марійки мама не жаліла,

Каструлю навіть голубців,

Вона в машину положила.

Вони до хати все несуть,

Понад усе щасливі, раді...

Сьогодні перший день живуть.

Вони в своїй окремій хаті.

Минула ніч і день настав,

Василь поснідав голубцями.

І до Марійки так сказав:

Василь:

Щоб добре все було між нами

Мене ти, слухай і шануй,

Не забувай жіночі справи,

Обід смачненький приготуй,

Бо я люблю хороші страви.

Та знай, що це не головне, -

Щоб нам з тобою добре жити:

Нам один одного любити,

Молитись разом і співати,

На ниві Божій працювати

Постійно Біблію читати,

Причин для сварки не шукати.

І прикладу всі сили я,

Щоб не сварились ми ніколи,

До зустрічі, любов моя,

Чекай, я повернуся скоро!

Марійка:

Постій хвилинку, зупинись!

Ти не голодний хоч, наївся?

Там на роботі не барись,

Щоб на обід не запізнився.

Не забувай, що ти не сам,

А вдома в тебе є дружина.

Дивися добре, мені там,

Щоб в тебе я була єдина.

Автор:

Пройшло тих декілька годин,

Василь і справді не барився,

І ось іде додому він,

На двір ввійшовши, зупинився.

Марійку міцно він обняв,

Вона давно його чекала.

Її відразу запитав:

Василь:

Ну, щось мені приготувала?

Марійка:

Так сумно вже мені було,

Роботу всю вже я зробила.

Сідай скоріше,

Я давно для тебе голубців нагріла.

Не бійся, добрі ще вони,

Я їх присмажила гарненько,

І не спіши, - їж помаленьку

Зап'єш водою все в кінці,

Бо в нас нема нічого більше,

А як з'їмо всі голубці

Тобі зготую я щось інше.

Автор:

Василь нічого не сказав,

Та й що на це він міг сказати,

Тарілку з голубцями взяв

І став гарненько уплітати.

Собі щось бурмотав під ніс:

Василь:

О, якби з'їсти їх скоріше,

Для чого я їх тільки віз,

Не буду так робити більше.

Їх залишилось ще сім,

Скажу, хай завтра всі вже ставить,

Але нічого всі як з'їм

Марійка інше вже щось зварить.

Автор:

Ще день життя їх проминув

Нарешті голубців не стало,

Та від Марійки враз почув:

Марійка:

Як жаль, що їх було так мало.

Прийдеться вже щось готувати

Та й хліба вже нема ні крихти,

І щоб тебе нагодувати

До магазину мушу бігти.

Автор:

Наш Вася знову промовчав,

Неначе відняло вже й мову.

І ось вже - третій день настав

Приїхав на обід він знову.

Обід стояв вже на столі,

Консерви рибні з магазину,

І молока десь літри два

Скривився Вася на хвилину.

Він все чудово зрозумів,

Яку він має господиню,

Що там стояло - все поїв,

А через день сказав дружині:

Василь:

Послухай, ластівко моя,

Тобі щось хочу я сказати

Там дві сорочки маю я,

Їх не мішало б вже й попрати,

І разом джемпер голубий

Прополощи, як будеш вільна

Колись він матері моїй

Був до вподоби дуже сильно.

Марійка:

О, я миттєво все зроблю

Мене таке не треба вчити

Тебе я Вася так люблю,

Готова все тобі зробити.

Автор:

Приходить Вася на обід

І бачить, сердився даремно

Уже випране все, висить,

І сохне вже давно напевне.

Не розумію лиш чого

Білизна колір поміняла

Сорочка біленька його

Уся голубою, раптом, стала.

А джемпера вже й не впізнати,

Таким облізлим він зробився,

Та Вася - знов рішив мовчати,

Немов би він і з цим змирився.

Консерви, як завжди, він з'їв

І став Марійці говорити:

Василь:

Чогось я дуже захотів

Твою щоб матір навістити.

Марійка:

Я згідна, Васічка, давай,

Бо дуже вже скучаю сильно,

Мене з годину зачекай,

Бо я ж зібратися повинна.

Автор:

І ось поїхали вони

Їх мама радо зустрічала.

Марійка:

До тебе, мамо, в гості ми...

Автор:

Вона ще з двору закричала.

Та Вася, раптом, перебив:

Василь:

Одну хвилинку зачекайте,

Я вам сказати щось хотів

Лиш тільки ви не обижайтесь.

І ти, Марійко не сердься.

Щоб ти навчилась, все робити,

Тебе до мами я привіз.

Вона тебе тут буде вчити.

Приїду через місяць я,

Тоді екзамен мусиш здати.

Якщо ж, Марієчка моя,

Нічого ще не будеш знати,

Тебе на довше залишу,

Аж поки все не будеш вміти,

Не обижайся лиш, прошу.

Тебе ж бо треба підучити!

Автор:

Сказав це Вася та й пішов,

Марійка ж мусила чекати.

А через місяць Вася знов

Приїхав, щоб її забрати.

Марійка з - радістю біжить,

Вже й одягнулася святково,

І ще з воріт йому кричить:

Марійка:

Екзамен здати я готова

Давай комісію свою,

Хай починає працювати.

Вона роботу всю мою,

Хоч зараз може вже приймати.

Автор:

Василь її поцілував.

Василь:

Не легко жити було самому.

Автор:

І без екзамену забрав

Свою Марієчку додому.

Отож, сестрички дорогі,

Ви на всі сторони дивіться.

Ще поки зовсім молоді.

Ви все робити вдома вчіться.

Такі брати вже повелись,

Що люблять дуже вимагати

Щоб не прийшлося й вам колись,

Таких екзаменів здавати.