Вiра без дiл мертва
сценка
комедия
~15 мин.
4 чел.
молодежь и старше
украинский
Иак. 2:14-17
Актёры: автор, Iван, Митрофан, дружина.
Автор:
Це було в Красноярському краю.
Старші люди про це розказали,
По причині якійсь, я не знаю,
У відрядження брата послали.
В той день свято було урочисте.
І щоб тіло зігріти і душу,
В незнайоме приїхавши місто,
Брат до церкви місцевої рушив.
Віднайшовши будинок молитви,
В середину зайшов він не сміло.
Дуже радісно там і привітно
Гостя члени місцеві зустріли.
Але тому що брата не знали,
Не дали йому Слова сказати,
Після зібрання також чекали
Хто б його міг би на ніч забрати.
Так, постоявши всі розійшлися,
Не знайшлося кому його взяти,
Він тихенько в душі помолився
І направився в парк ночувати.
Сів на лавці він в смутку й тривозі.
І чекав коли ранок настане,
Раптом бачить, іде по дорозі,
Чоловік в нетверезому стані.
Він веселий від щастя співає:
Митрофан:
Ось кому добре живеться.
І проблем він ніяких немає,
Й спати в парку йому не прийдеться.
Автор:
Раптом бачить, до нього звертає
Щось йому починає кричати,
Митрофан:
Ще такого мені не хватало,
Треба звідси скоріше втікати
Ну звичайно, нормальна людина
Тут не буде в півночі ходити.
Він не має компанії, видно,
Треба помочі в Бога просити.
Іван:
Ти чого це від мене втікаєш,
Що злякався? Даремно. Не бійся.
Ти мене за злочинця вважаєш,
А я зовсім нормальний, дивися.
Можна я біля тебе присяду.
Поговоримо трішки з тобою.
Я любу можу дати пораду,
Тобі весело буде зі мною.
Митрофан:
Ну, сідай, що з тобою поробиш,
Бо й тут страшно самому сидіти,
І чого це ти, випивши, ходиш,
Йшов би краще скоріше до дому.
Іван:
Це проблеми мої, от би нащо.
Я- Іван, якщо ти ще не знаєш
Познайомитись треба нам краще,
Певно, ім'я і ти якесь маєш?
Митрофан:
Митрофаном я, друже мій, звуся,
Я в відрядженні тут на заводі,
Проповідник - я, Богу молюся,
Нас прозвали "сектанти" в народі.
Іван:
Хоч я п'яний, але це нічого,
Спати в парку тобі не прийдеться.
Раз ти кажеш що віруєш в Бога
То для тебе в нас місце знайдеться.
Митрофан:
Дуже дякую, може не треба
Так про мене тобі турбуватись.
Я знайду ще ночівлю для себе.
Треба тільки Христу довірятись.
Іван:
Митрофан! Ти мене ображаєш.
Не залишу тебе я одного,
Якщо ти ще мене поважаєш,
То зайди до будинку мойого.
Автор:
Митрофан ще довгенько вагався.
Страшно в парку самому лишатись.
Він подумав, і все-таки здався,
Вже йому не було де діватись.
Так дійшли до будинку Івана.
До дверей ось він гостя підводить.
Так до нього він йшов неохоче
Раптом, вийшла з будинку дружина:
Дружина:
Ти кого приволік серед ночі,
Ах, яка же ти тяжка людина.
Сам десь вештався з самого ранку,
А тепер ще й приваблюєш друга.
Щоб мені тут розводити п'янку.
Він такий, як і ти волоцюга.
Іван:
Як ти смієш його ображати,
Це людина свята і прекрасна.
Йди вечерю йому готувати.
Ну, а вранці збуди його вчасно.
Цілий тиждень він буде в нас жити,
Бо це справді чудова людина.
Від тепер я з ним буду дружити
Він мені буде другом надійним.
Автор:
Митрофану ніяково стало,
Але змушений був підкоритись,
В нього радістю серце палало,
І він в голос рішив помолитись.
Митрофан:
Ти почув мене дякую Боже.
Твоя милість границі немає
А тепер, мою душу тривожить.
Що тебе ця родина не знає.
Дай відчути їм радість спасіння,
Щоб тебе їм, серцями прийняти,
Щоб і ця невеличка родина
Могла ім'я Твоє прославляти.
Автор:
Ніч минула наблизився ранок
В Митрофана був настрій чудовий
Господиня принесла сніданок,
І родина вся сіла до столу.
За сніданком проблеми рішали
Та Бог їм щось інше готовив
Те, про що вони зовсім не знали
Та вкінці Митрофан їм промовив.
Митрофан:
Я вам вдячний за вашу гостинність,
Що віднеслись до мене з любов'ю
А тепер мені б дуже хотілось
Щоб пішли ви до церкви зі мною.
Іван:
Жінко, чуєш, до церкви підемо,
Я давно вже таке мав бажання.
Там душі може радість знайдемо,
І послухаємо Боже писання.
Дружина:
Якщо ти, то і я йду з тобою,
Я не хочу сама вдома бути,
І хай діти йдуть разом зі мною,
Бо про Бога і їм треба чути.
Автор:
Як сказали, - то так і зробили
Рано - вранці, як сонце вставало,
До Господнього храму спішили
Ті, хто Божої правди шукали.
Митрофан, одягнувся святково,
В руки Біблію взяв він велику,
Як прийшли то сказати Боже Слово
Брат пресвітер в братерську закликав.
Доручив закінчити служіння.
Він не сміло за кафедру вийшов,
Тему вів "Щоб отримати спасіння,
Нам любити людей треба більше".
Неприємним братам це здалося
Як це може приїжджий нас вчити?
А вкінці розказав, як прийшлося,
Вчора ввечері в парку сидіти.
Як він щиро до Бога молився
Щоб Господь міг нічліг йому дати,
Як з Іваном на лавці зустрівся
І як в нього прийшлось ночувати.
Він сказав що даремна в нас віра,
Якщо віримо тільки словами,
І не в гарних словах наша сила.
Віру треба скріпляти ділами.
Він скінчив. Після слів Митрофана,
Раптом голос молитви почувся,
Це до твердого серця Івана
Дух Святий в ту хвилину торкнувся.
Іван:
О, прости мене, Боже. Я каюсь,
Хочу силу Твою я відчути.
Твоїй волі святій підкоряюсь,
Щоб як брат Митрофан вірним бути.
Автор:
Пісня слави до неба злетіла,
За цей день, за дарунок спасіння.
Церква брата Івана вітала,
З його радісним днем воскресіння
Це, були незабутні хвилини,
Проминули тривоги й спокуси,
А пізніше всі члени родини
Прийняли в своє серце Ісуса.
І трудитись для Господа стали,
Відложивши гріховні турботи.
І пробудження в церкві настало
Через Духа Святого роботу.
Дух Святий хоче й нам нагадати
Що нам треба на ділі робити,
Якщо хочемо успіхи мати,
Як говоримо-мусимо жити.
На особу людей не дивитись,
А до всіх цю любов проявляти
За пробудження в церкві молитись
І з любов'ю загиблих спасати.
Будемо прикладом добрим для інших,
Всі відкинемо надмірні турботи.
Церква наша тоді стане більша.
Через Духа Святого роботу.
