Твоє Слово - це мiй потяг

Цей свiт подiбний на той вокзал,
Де я ранiше колись блукав,
Чого хотiв - я сам не знав,
Вокзал стояв - а я зiтхав.
Менi казали:"Йди туди!",
Мене дiстали поганi сни,
Кожен хотiв щось довести,
А я бажав свiй свiт знайти.

   Але шукав не я -
   Шукав мiй дух мого Творця.
   Вiн дух Мiй воскресив,
   На потяг Свiй Вiн посадив!

      Твоє Слово - це мiй потяг,
      Серце палить, як в печi!
      Я лечу, лечу до Тебе
      У шаленiй течiї.
      Зачекати? - Нi, вже досить,
      Начекалися вже ми!
      Хто чекає ще i досi -
      Вiн горить у марнотi
      Своїх справ, своїх буденних справ.

I так я жив i вовком вив,
Та все гадав, не розумiв:
- Невже у цьому сенс життя,
Коли навколо клопiт дня?
Коли постiйнi помилки,
Коли невпевненiсть в життi,
Тодi для чого, скажеш ти,
Живе людина на землi?

   Але є Той, Хто любить,
   Життя Вiн твоє не погубить.
   Вiн своє Слово для тебе дав,
   Щоб жив ти вiчно, не страждав.