Загублений, занедбаний і зболений

Загублений, занедбаний і зболений,

Тинявся в світі наче ув аду.

І нерв в душі чутливий, бо оголений,

Надіявсь вгамуватись в мирськім чаду.

Та він – чутливіший, та він – іще болючіший,

Що утрачав терпець – заходивсь від плачу.

Нарешті день прийшов: - “Не можу більше, Боже мій,

Врятуй, утіш! – у відчаї кричу.

- Цей світ брудний, лукавий і оманливий.

В ній пристрастей тілесних каламуть.

І я у нім брудний, і я цим світом зранений,

І хтиві почуття і у мені живуть.

Душі моєї нерв тоді лиш угамується,

Коли очистиш все моє єство,

Візьмеш зо світу, що гріху біснується,

І так, чого й в Содомі не було.

На цій землі брутальність і корисливість

Нахабно порядкують, як царі.

У Тебе чистота, у Тебе ввічливість,

Любов в Твоїй країні, що вгорі.

Я спрагнений її, за нею зболений.

Нема терпіння у земнім рову!:

А Він сказав: - Ти мною усиновлений,

Я у Христі усіх синами зву.

Його рука давно тобі простягнена

І жде у час твоєї марноти.

Вона пробита і жорстоко зранена,

Та тільки Нею і спасешся ти.

Вже часу обмаль, більше не обманюйся.

Вогонь, що йде, тебе не обмине.

...Вхопивсь за Руку. І тепер втішаюся

Спасінням, що окрилило мене.