"Під вишнею"

Чудова ніч, всміхались в неві зорі,

А повний місяць випав над селом,

Дрімав високо в ясному просторі

Співав десь соловеко за садом.

В розкішнім сні спочила вся природа

Лиш вітерець з травою шепотів,

Не було чути гамору народу,

А потім стих і соловейків спів.

Я сам ішов із зібрання додому:

ішов і сам з собою розмовляв

Про те що Бог старому і малому

на небі вічне місце зготував.

я перший раз почув слова спасіння,

Що то Христос й за мене постраждав,

Шоб я знайшов дорогу воскресіння

І щоб Йому свое життя віддав.

Я підійшов під вишнею схилився

В сльозах я щиро Господа просив

І там в саду я перший раз молився

Щоб Бог також мені гріхи простив

А в небі вже всміхались ясні зорі,

З-між хмар великий місяц виглядав

Такий рокішний в ясному просторі

Своїм промінням сад ввесь обливав

Була це ніч, якої не забуду...

Лунали співи півнів із села...

Христос тоді зробив зо мною чудо:

Мене Його свята любов спасла.