Шукали люди щастя на землі

Шукали люди щастя на землі,

У всі часи жили й шукали щастя...

Були про нього поняття свої

І були суперечливими часто.

В роки голодні був за щастя хліб,

В час епідемій – видужання було.

В роки війни були щасливі ті,

Чий дім загибель рідних проминула.

А наступав погідний мирний час,

Критерій щастя піднімався вище,

І чувся той, хто склав добра запас

Як хто в війну вцілів на попелищі.

Була щаслива донечка мала,

Отримуючи ляльку, що просила

Була щаслива, коли заміж йшла,

І коли свого первістка родила

І коли син обраницю привів,

І як онучку узяла на руки

І що при дітях доживає днів,

І що у вічність відійшла без муки...

Воно було, як в темряві маяк

Досяг одного – треба далі плисти,

І надавав поняттю «щастя» час

Все нового забарвлення і змісту.

І на життя земного рубежі,

Хто чесний – головою похитає:

«Я лиш ловив в пустелі міражі

Насправді ж щастя на землі немає!»

Людина на найвищу із вершин

Піднятись може в успіху і славі.

Та є ще вища неба синь,

Де щастя досконала держава.

А щоб туди зробить людині крок,

Потрібно не багато і не мало,

Щоб по життю її провадив Бог,

і щастя вона в Господі шукала.