Три дні — від смерті до життя.
Три дні — від мук до воскресіння.
В трьох днях нове серцебиття
Розпочалось у поколіннях.
Три дні в гробниці кам’яній,
А ще точніше, у шеолі
Христос з померлими провів —
До воскресіння їх готовив.
Світ не змінився за три дні:
Христа розп’явши, святкували
Своєї перемоги тінь.
У груди били, як в кимвали.
— Ми всім, дивіться, довели,
Що Він не був Царем Юдейським!
Тим більше — Богом! Розп’яли
За богохульництво злодійське.
Сторожа третій день стоїть,
Підперши каменем печеру…
Хіба в небес святу блакить
Хтось може зачинити двері?!
Ну й що, що тіло розп’яли,
Що насміхались з Нього люди…
Вам буде боязко, коли
На третій день Його не буде!
Христос дорогу показав,
Як нам пройти з землі до неба.
Невже хтось хоче йти назад,
Як розпочався день вже третій?!
Неважко пережити смерть,
А куди важче мертвим жити.
Три дні земних, як тінь, мине,
Немов суха полова з жита.
Хоч як би не тягнути час,
Тут думка проситься відверта:
Христос воскрес! І Він у нас
Щось запитає в день четвертий.
В день судний, в день страшний чи ні —
Це ти для себе сам вирішуй:
Один чи два, чи три ще дні
Для каяття собі залишив?