Я Тебе потребую кожен день, кожну мить і хвилину,
Бо без Тебе не вжитись у жорстокій мирській суєті,
Знов із болем дивлюсь, коли світ у гріховності гине,
Забуваючи те, що колись відбулось на хресті.
Ну, звичайно, не їм, а Ісусу страждать на Голгофі
І за когось свою проливати невинную кров,
А народ все кричить, насміхається з Божого слова
Із Того, Хто навіки дає незрівнянну любов.
Благодаттю є те, що Він кожному час приділяє
І для кожного Він має свій особливий підхід,
І дитину свою завжди тихо і ніжно питає,
Залишивши її перед вибором на самоті.
Що обрати - життя, повне радості, сміху і світла,
Разом з Тим, хто за неї на Голгофі страшній помирав?
Чи повстать проти Батька і у темряві вічній горіти.
В час, коли наш Господь свою милість на землю
послав.
Я Тебе потребую. Творець, кожен день і хвилину,
Бо без Тебе ніщо неможливо на грішній землі,
І благаю, навік, назавжди порятуй Україну,
Щоб іще не один міг любити Тебе у хвалі.
Ти мене віднайшов між людей, серед тисяч,
мільйонів,
І тому із хвалою прославляти я буду Тебе,
Сили дай, щоб ще більш ми пізнали Твоєї любові
І з надією в серці поглядали у небо святе.